Після довгого ритуального приготування гості нарешті п'ють чай, розмовляючи з господарем про прекрасне: про красу квіткової композиції, вислови, написані на спеціальному сувої, про чашу з чаєм і, врешті, про сам чаї. Весь цей ритуал як ніщо інше відображає японський характер і ставлення до життя.
Ось уже понад 12 століть японці п'ють чай. Спочатку їм були відомі лише місцеві сорти низької якості. Про смак справжнього чаю вони дізналися лише в ХІІ столітті, коли чернець Ейсей виявив, високоякісний китайський чай можна вирощувати в південному передмісті Кіото – містечку Удзі. Так було покладено початок японському чаївництву...
До речі, кращі сорти, як і раніше, вирощуються саме в цих краях.
Тут чаювання не просто тамування спраги. Це і спеціальна церемонія (тя-но ю), що дослівно означає «чай з гарячою водою»
(тя – чай, ю – гаряча вода), в якій злилися воєдино споглядальна церемонія природи і предметів мистецтва, мовчазний роздум і спілкування. Приготування чаю – творчість, особливий ритуал, який вимагає тиші, усамітнення, покою.
Японська чайна церемонія – це не просто традиція, це таїнство, яке не може не привернути уваги і не викликати поваги.